A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Тульчинська міська об'єднана територіальна громада
Вінницька область, Тульчинський район

Вояки УНР – наші земляки

Дата: 13.03.2019 08:45
Кількість переглядів: 16

Одним із таких патріотів є наш земляк Кузьмінський  Олександр Хомич – генерал – хорунжий  Української Армії. Народився в м. Тульчині 30 серпня 1884 року. Родина походила  із міщан. Закінчив Тульчинське духовне училище, Одеське  піхотне юнкерське училище (1908 рік), служив підпоручиком у 75 – му піхотному Севастопольському полку ( Гайсин), у складі якого брав участь у Першій світовій війні. У 1917 році закінчив один курс Військової академії Генерального штабу. Останнє звання у російській армії – капітан.

З 4.12. 1917 року – начальник штабу 64 –ї Української дивізії.

З 2.04. 1918 року – у резерві старшин Генерального штабу військ Центральної Ради.

З 20.04.1918 року – молодший ад’ютант штабу 2-го Подільського корпусу Армії УНР.

18 листопада 1918 року після початку антигетьманського повстання, 2-й Подільський корпус на чолі з генералом Петром Єрршевичем перейшов на бік Директорії. Фактично цей крок зіграв вирішальну роль у боротьбі Директорії проти гетьмана Скоропадського. Спираючись на Вінницю – штаб Єрошевича, війська Директорії почали активний наступ на Київ. У розпорядження повстанських частин зі складів Подільського корпусу було надіслано велику кількість зброї, обмундирування та іншого військового майна. Крім того, генерал Єрошевич сформував кілька артилерійських батарей і піхотних частин, які були спрямовані на підтримку Осадчого корпусу військ Директорії. Зокрема, завдяки гарматам, відправленим 2-м Подільським корпусом, вдалось повністю укомплектувати артилерію січових стрільців – ударну силу Осадчого корпусу.                       

З 30.05. 1918 року – штаб – старшина оперативного відділу військ Директорії.

З 30.07.1919 року – помічник начальника оперативного відділу штабу Дієвої армії УНР.

Генерал –хорунжий Кузьмінський Олександр Хомич з кінця 1919 року по серпень 1920 року очолював Розвідувальну управу Генерального штабу Збройних Сил УНР, а з  1921 року – розвідувальний відділ Партизанського Повстанського Штабу Державного Центру УНР в екзилі.

Станом на 04.08.1920 року – булавний старшина  3-го генерал – квартирмейстерства Генерального штабу УНР. Підполковник армії УНР ( генерал – хорунжий в еміграції.  Відповідав за розвідувальну роботу Партизансько –Повстанського Штабу 2-го відділу куди входила (розвідка та контррозвідка).

Розвідувальна діяльність  Генерального Штабу УНР в умовах еміграції була спрямована передусім на здобуття різнопланової інформації про дислоковані в Україні сили Червоної армії, органи державної безпеки УСРР, стан охорони державного кордону, політичну й економічну ситуацію в країні. Відбувалося вивчення території України як майбутнього театру збройного повстання.

У 1939 році виїхав до Австрії.  У 1951 році емігрував до Канади. Помер у Торонто у 1975 році.

 Син генерала Олександра Кузьмінського – Олександр Олександрович навчався у Львівській гімназії та університеті, був командиром батареї під Бродами, вступив в УПА – загинув у 1947 році, оточений комуністами в Західних Карпатах. Він і його побратими висадили себе в повітря, щоб не дістатися живими до рук ворога.

    Досить коротка  біографічно – статистична  довідка про нашого  земляка, але  той, хто знає цей важкий поступ за  Незалежну Україну, той зрозуміє, що на плаху було покладено все життя, заради нас з вами.  От і сьогодні наша країна в черговий раз  дає відсіч ворогу, який навіть поняття немає, що таке  національна гордість, свобода, любов до свого народу, родини, землі. Кожний із нас, приймаючи те чи інше рішення в своєму житті, приречений, або на пам'ять народу, або на повне забуття.

Боротьба продовжується, Україна утверджує себе на світовій арені, а історія вкотре  показує нам, що героїв нам не бракує, а наше маленьке містечко Тульчин стає частиною великої української історії за вільну, про європейську  Україну.

 Література: Тинченко Я.Ю. Офіцерський корпус Армії Народної Республіки ( 1917-1921). Книга 1 – Київ – Темпора 2007.

В.С. Сидюк. Національні спецслужби в період української революції 1917-1921рр.

Заступник директора музею з питань наукової  

                      роботи   Лукашенко С.І.


« повернутися

gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь