A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Тульчинська міська об'єднана територіальна громада
Вінницька область, Тульчинський район

Історико-культурна спадщина села Тиманівка

Перлина Поділля -  славетний Тульчинський край, багатий своєю історичною спадщиною, культурними надбаннями, неповторною красою природи. Тут протягом віків відбувалися досить значні історичні події, проживали видатні особистості, які залишили свій слід в історії нашої незалежної України та набули загальнодержавного, а нерідко і європейського значення.

Однією із «родзинок» нашого краю є селоТиманівка, розташоване на берегах невеликої річки Козарихи, яка впадає у праву притоку Південного Бугу – Сільницю.

Історія Тиманівки сягає глибини багатьох віків; час заснування точно не встановлено. Перша писемна згадка за версією польського історика Олександра Яблоновського, відноситься до документа від 8 травня 1606 р. Мова йде про позов щодо повернення кріпосних селян шляхтича Яремського до Тихона Шашкевича, який на той час володів Тиманівкою. З великою долею вірогідності можна зазначити, що село існувало значно раніше: відомо, що дану місцину подарував ще київський князь боярину Ієремії Шашці, то ж можна припустити, що з часом прізвище трансформувалося в Шашкевича. Не має і однозначної думки щодо походження самої назви, до речі місцина за часи свого існування називалася Княжполь, Улангород, Гнилецьке, Туманівка… Місцеві краєзнавці прийшли до думки, що сучасна назва – Тиманівка трансформована від Туманівка, так як у цій місцині, що має долини та водойми, досить часто стоять тумани.

Приїхавши до Тиманівки варто відвідати музей історії села, музей О.В.Суворова та художній музей. Це мабуть єдине в Україні село де функціонують три музеї. Також є садибний комплекс  початку ХІХ ст., який включає в себе палац та парк. Взагалі на території села знаходиться дев’ять об’єктів культурної спадщини, які занесені до Реєстру нерухомих пам’яток у Вінницькій області та мають статус пам’яток місцевого значення.Тут представлені пам’ятки архітектури, історії, монументального та садово-паркового мистецтва, гідрологічна пам’ятка та прекрасні будівлі початку ХХ ст.; які нажаль не мають офіційного статусу пам’ятки, та безумовно заслуговують на увагу.

У свій час Тиманівка бачила легендарного О.В.Суворова, який саме  тут влаштував навчання своїх чудо-богатирів. Приїхавши весною 1796 року до Тульчина як командуючий другою Російською армією, Олександр Васильович посилився в одному із флігелів палацового комплексу родини Потоцьких, а під час навчань жив та працював у невеликому садибному будиночку, що і нині знаходиться у самому центрі Тиманівки.В будинку де жив полководець розміщено один із кращих у країні музеїв О.В.Суворова, відкритий у 1947 році, що носить звання народний. Першими експонатами музею стали предмети, які знайшли тиманівчани на полях колгоспу: багнети, ядра, частини зброї, тощо. З цікавістю оглядають відвідувачі музею німецьку, турецьку, французьку зброю, предмети спорядження цих армій, турецькі прапори і бунчуки - трофеї суворовських солдат. Тут зберігається документ з особистим підписом і печаткою полководця.В експозиції є бронзова копія пам'ятника О. Суворову одеського скульптора Б. Едуардса (звичайно, в багато разів зменшена), що був відлитий з трофейних турецьких гарматних стволів у 1913 році. В  центрі Тульчина також пам’ятник роботи цього скульптора, встановлений в 1954 році.

На захід від села, біля лісу, влітку 1796 року було розміщено військовий табір, та з наказу Олександра Васильовича викопано три криниці, з яких брали воду для військових потреб, адже О. Суворов вважав, що лише в здоровому тілі - здоровий дух; тож і приділяв велику увагу чистій питній воді. Солдати  по всьому шляху своєї дислокації  викопували криниці. В нашій місцевості народ і понині називає їх «суворівські». Також збереглася в селі легенда про «суворівський рубль». Відомо, що великий полководець передусім турбувався про здоров'я своїх солдат, приділяв значну увагу їхньому лікуванню, харчуванню. Тому і звернувся з проханням до місцевих мешканок заготовити лікарські рослини, з яких солдатам варили чай та застосовували в медичних цілях. А у нагороду за працю Олександр Васильович  всім пожалував по срібному рублю.

 Іще зберігся старовинний рецепт унікальної каші, яку з охотою куштували суворовські солдати. В селі впевнені, що каша – по Тиманівськи - засипана капуста, бере свій початок ще з часів козаччини, а О.В.Суворов лише застосував старовинний рецепт надзвичайно багатий на вітаміни. Слід зазначити, що на даний час «каша по Тиманівськи» претендує на занесення до Реєстру нерухомої культурної спадщини нашої держави, як об’єкт нематеріальної спадщини (документи передані у відповідні виконавчі інстанції).

Безумовною окрасою села, його візитною карткою є садиба Шереметєвих: пам’ятка архітектури та садово-паркового мистецтва місцевого значення. Силами місцевих волонтерів з ініціативи краєзнавця Безбаха О.В.  проводяться роботи по благоустрою даного об’єкта культурної спадщини. Можливо згодом у цьому прекрасному палаці відкриється музей пожежної справи (на громадських засадах), адже останній власник садиби у свій час був у авангарді пожежної справи. Але про все по-порядку.

Будівництво палацу у с. Тиманівка розпочалося на початку ХІХ століття, історія будівництва напрочуд цікава: по – перше фундамент та підвальні приміщення були закладені та вимурувані відомим на Поділлі магнатом князем Готфридом Богумілом  Святополком Четвертинським (1772 – 1840 рр.), далі будівництво перейшло до наступного власника садиби князя Олексія Миколайовича Бахметєва – Протасова (1777 – 1841рр.). Саме він завершив будівництво палацу, придавши йому дещо не притаманний для нашої місцевості  стиль неоготики – покрівля була увінчана гострими шпилями.  А уже на початку ХХ століття, коли власником Тиманівки стає великий землевласник,почесний мировий суддя Київського та Ямпільського округів Володимир Іванович Толь (1860 – 1931рр.), за фахом інженер–будівельник, до палацу добудовується бокова прибудова з арковою та терасою, що плавно східцями переходила у парк до штучного водограю. Існують  перекази, що господар разом із домочадцями полюбляв у теплу пору року тут обідати. Слід зазначити, що в цей же час В.І. Толь будує в селі фільварок, школу з курантами на баштовій надбудові та лікарню, які збереглися до наших днів.

Детальніше хочеться зупинитися на останньому власнику села Тиманівки – це граф Олександр Дмитрович Шереметєв (1859 – 1931 рр.) - внук Миколи Шереметєва та співачки Парасковії Жемчугової, генерал-майор, музикант, великий шанувальник музичного мистецтва, головний  «брадмейстер імперії». З його приходом для місцини розпочалося нове, більш інтенсивне життя. Завзятий граф, з притаманною йому діловитістю розбудовує садибу: встановлює чавунний ганок з колонами на парадному вході до палацу, будує каретну майстерню, так званий каретний двір. Велика увага приділяється культурному життю: створюється церковний хор, який виконував передові твори відомих авторів, стіни палацу прикрашали картини відомих живописців, а сам господар нерідко розважав гостей професійною грою на роялі. Активно розвивається економіка - за часи господарювання О.Д. Шереметєва у Тиманівці з'являються два заводи: пивоварний та спиртовий.Садибний парк, що розкинувся навкруги палацу прикрасили рідкісні породи дерев та кущів, деякі збереглися до наших днів та радують око своїм цвітінням. Особливе місце – це каскад цілющих джерел, за часів Шереметєва, вони наповнювали озера. І сьогодні їх вода вражає своїми смаковими властивостями, надзвичайно чиста, цілюща, можна сказати, що і лікувальна. Вельможі з радістю проводили своє дозвілля у парку, адже місцина під будівництво вибрана не випадково – енергетика напрочуд гарна та сприяє відновленню сил і здоров’я. Зберігся у селі переказ про верхнє озеро, посеред якого був невеликій острівець, з’єднаний із берегом арко подібним місточком; саме тут чекав на панство для розваг справжнісінький ведмідь. А на нижньому озері, обнесеному дубовими палями було влаштовано купальню, дно якої вимощено кам’яними плитами. Саме у графському палаці вперше було встановлено водогін та каналізацію, застосовано електрогенератор для освітлення не лише  маєтку, а і будинків селян; і, що найцікавіше – створено пожежну команду. За фанатичну відданість пожежній справі його називали «брадмейстерський граф». Слід відмітити, що була домовленість із імператором,  як тільки десь у Петербурзі спалахувала пожежа, то де б не був Шереметєв: чи на світському прийомі, чи на балі, його мали повідомляти - граф кидав усе, переодягався у пожежний костюм, і стрімголов линув на пожежу. Він перший голова Російського пожежного товариства, брав участь у влаштуванні Всеросійської пожежної виставки, заснував перший професійний журнал «Пожежник». Взагалі пожежна справа була його життям, тож і був у числі ініціаторів проведення першого з’їзду пожежних діячів, який відбувся 14 червня 1892 року у Петербурзі. На меті було розроблення мір по попередженню пожежогасіння, також впровадження протипожежного водопостачання, видання фахової літератури, створення пожарного товариства тощо.

У багатьох своїх садибах Олександр Дмитрович на власні кошти організовував та навчав показові пожежні команди; була така і у Тиманівці. Перекази старожилів донесли до нас цікавий факт: коли Шереметєв бачив, що у когось із селян хатина занадто у критичному стані, він будував для родини нове житло, старе придавав вогню, а потім із задоволенням гасив пожежу.

Нажаль сьогоднішній стан маєтку Шереметєвих у с. Тиманівці потребує негайних ремонтно-реставраційних робіт, громада шукає меценатів, які б змогли відродити минулу велич, не дати згаснути тій іскринці архітектурного таланту, що знайшов своє відображення у цій шедевральній споруді.

Велика вдячність за допомогу у підготовці публікації мешканцю с. Тиманівка волонтеру та краєзнавцю Безбаху Олександру Вілямовичу.

                          Підготовлено Л.М.Щербань, науковим співробітником з пам'яткоохоронної роботи та туризму Тульчинського краєзнавчого музею.

 

gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь