A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Тульчинська міська об'єднана територіальна громада
Вінницька область, Тульчинський район

Туризм

Палац Потоцьких

 

Палац Потоцьких у Тульчині - один із кращих зразків української архітектури у стилі класицизму. Він вражає своєю красою та грандіозністю. Не дарма його називають Подільським Версалем. Це окраса і візитна картка міста.

     Палац у Тульчині був зведений у 1775-1782 роках для графа Станіслава Щенсного Потоцького. Потоцькі володіли тульчинським землями з 1729 року. До них Тульчин належав Калиновським - польському дворянського роду. У 1772 році місто переходить до Станіслава Потоцького, який приймає рішення побудувати тут палац.

     Будівництво палацового комплексу в Тульчині, резиденції Потоцьких, здійснювалося за проектом французького архітектора Жозефа Ежена Лакруа. Весь палацовий комплекс складався з декількох будівель: головного двоповерхового палацу, фасад якого прикрашала колонада з десяти колон; двох двоповерхових корпусів, розташованих п-образно праворуч і ліворуч від палацу, які з'єднувалися напівкруглими галереями; оранжереї, турецької лазні, стайні, манежу та інших будівель.

      Над інтер'єром працював голландський дизайнер Меркс. Палац Потоцьких був декорований ліпниною та позолотою, прикрашений творами кращих живописців (Рембрандта, Рафаеля). Дворовий ансамбль доповнював чудовий парк. Серед зелених насаджень парку домінували сосни та італійські тополі. Парк був прикрашений фонтанами, каскадами, альтанками, скульптурами. Тут була добре продумана система ставків та шлюзів, завдяки якій човни могли пересуватися по водній гладі без весел.

 

   

Домініканський костел – нині кафедральний собор Різдва Христового.

  Є мініатюрною копією собору Святого Петра в Римі, зводився протягом 1786-1817 років. Він був побудований для католицької церкви на кошти Станіслава Потоцького. У 1832 році, після польського повстання, костел був переданий православній церкві і переосвячений в кафедральний собор Різдва Христового. Сьогодні є функціонуючої православною церквою. Перед собором розташований пам`ятник О. Суворову.

 

 

 

 

 

Успенська церква

1789 року. Тут брав шлюб граф С. Потоцький з Софією.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Музей О. В. Суворова (с.Тиманівка)

В Тиманівці у 1796 -1797рр. перебував Олександр Суворов. В садибному будиночку управителя Тиманівського маєтку, де жив полководець, зараз знаходиться музей, заснований у 1947р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Палац Шереметьєва (с. Тиманівка)

Останній власник його – російський меценат з роду Шереметьєвих, граф Олександр Шереметьєв. Дах перекритий жерстяною покрівлею. Ганок підтримують чотири колони, а зверху — чудернацький піддашок. Перед парадним входом — залишки фонтану. Всередині фонтан був викладений кахлем.

 

 

 

 

 

 

 

Тульчинський краєзнавчий музей

Тульчинський краєзнавчий музей – найдавніший музей Вінницької області. Йому виповнюється 90 років. Музей знаходиться в колишньому будинку купця Розенфельда – пам’ятці архітектури кінця ХІХ ст.

 

 

 

 

 

 

 

 

Музей-квартира М. Д. Леонтовича

В грудні 1977 року з нагоди 100-річчя з дня народження видатного українського композитора М.Д. Леонтовича в м. Тульчині відкрито музей-квартиру М.Д.Леонтовича.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Будинок Глікліха

Привертає увагу архітектурна довершеність колишнього будинку лісоторговця Глікліха, побудованого у 1912 р. у стилі модерн купцем Розенфельдом для своєї доньки, яка вийшла заміж за заїжджого купця Глікліха.

 

 

 

 

 

 

 

 

Малий палац Потоцьких

До революції він називався «Червоні казарми» - за кольором стін. В основному, тут майже завжди перебували військові, в сівій час тут розміщувався шпиталь

 

 

 

 

 

 

 

 

Будинок колишнього єпархіального училища

У якому славетний М. Д. Леонтович працював викладачем музики, нині школа-інтернат. Приміщенню школи 160 років. Колись тут було жіноче єпархіальне училище, педагогічне училище, інститут народної освіти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Костел Святого Станіслава

(на даний час ведуться ремонтні роботи)

 

 

 

 

 

 

 

 

Церква Успіня Пресвятої Богородиці    

 Нещодавно було здійснено моніторинг культових споруд – об’єктів культурної спадщини Тульчинщини. Пропоную ознайомитися з дерев’яним храмом, що знаходиться в смт. Кирнасівка.

Селище Кирнасівка, або як його називали у давні часи містечко Краснопіль, розкинулося неподалік р. Козарихи; за 12 км від Тульчина. Свою історію веде з давніх-давен, перші писемні свідчення відносяться до ХVІІІ ст., коли власниками були польські шляхтичі Потоцькі.

Церква Успіня Пресвятої Богородиці знаходиться у центрі селища на пагорбі, поруч із центральною трасою Тульчин – Ольгопіль. Відомо, що на поч. ХVІІІ ст. (1710-ті роки) у селі була маленька дерев’яна церква, а у 1745 році було побудовано дерев’яну триверху церкву. При цьому храмові були уніатські священники, але у 1772 році бувший тоді уніатський священнослужитель Василь Наливайко приєднався до православної віри разом з церквою. Та згодом церква знову підпала під унію, і лише у 1794 році вже остаточно відбулося возз’єднання з православ’ям. Відомостей про неї не збереглося, натомість відомо, що у 1868 році розпочалося будівництво ще однієї культової споруди, яке тривало два роки. Освячення відбулося у 1870 році 1 серпня. Престол один – на честь Успіня Богородиці. Слід зазначити, що церква зведена за унікальною технологією – у будівництві не застосовано жодного цвяха. Являє собою одноверху споруду, одно купольну,  хрещату у плані, разом із дзвіницею. Побудована на пожертвування парафіян, при великій підтримці священика Іоана Бачинського. Вартість споруди біля 12000 карбованців. Шанована ікона Божої Матері, яку перенесли із старої церкви, на жаль, у горнилі буремного ХХ ст. зникла безслідно. Варто зазначити, що у 1901 році в церковно-археологічному музеї при Київській духовній академії  зберігалась срібна чаша ХVІІ ст. з першої церкви села. В 1863 році  в с.Кирнасівка було відкрито церковно-приходську школу. На кін. ХІХ ст. прихожан було 1879 чоловіків та 2005 жінок.

Перекази старожилів донесли до нас, що церква Успіня Богородиці надзвичайна, намолена і овіяна Божою милістю. Цікавий факт стався ще в дореволюційні часи: власник цукрового заводу в селі Капустяни - пан Щеньовський, напередодні свого одруження втратив кохану наречену, що трагічно загинула. Дівчина була православною, то ж  і чин поховання пан замовив у Кирнасівській церкві Успіня Пресвятої Богородиці. Будучи присутнім на відправі – надзвичайно пройнявся православною вірою, і щоб бути хоча б по смерті разом із нареченою – хрестився та прийняв православ’я.

У нелегкі 30-ті роки ХХ ст. багато випробувань лягло на плечі прихожан та священнослужителів приходу. Потерпали і місцеві священики. Одного батюшку у 33-му році заарештували і відправили на Соловки. Його наступник помер від голодомору у 37-му році. 

На сьогодні церква Успіня Пресвятої Богородиці має статус пам’ятки архітектури місцевого значення, ох. № № 192-м Рішення виконкому облради народних депутатів №43 від 14.02.1991р.; та відноситься до Тульчинської і Брацлавської єпархії Української Православної Церкви.

gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь